Блог Соломії Щур!

Почну з веселого: Винничук!

Той, хто надихнув мене на нові Львівські Місця, навчив через книжки деяких практично-екзотичних речей і дав нагоду насміятись з офігенного гумору, який не всі розуміють. Який би він не був, я його таким приймаю, бо він… не приховує себе. Ну але менше з тим. На цей книжковий “Медвін” я йшла лище з метою купити його нову чи нові книжки. Не попала на саму презентацію, хоча провела час не менш корисно, але от сьогодні випадково встигла до закриття. Стою, значить, біля “ЛА-Піраміда”, розглядаю то-то всьо. І тут  всовується ззаду мене якийсь опасистий чоловік, тим не менше (обережно!) мене доторкаючись обома руками за талію. Воно б і нічого, але після прочитання його книжок літературний герой Ю.В. дуже сильно переплітається з ним і …шо там казати – він же себе описує, навіть якщо десь прибріхує. Знаючи його книжки, ви поймете, про що я. Було цікаво побачити його насправді “в-контакті”))

Нічого надмірного – але це для мене як той самий кусочок Львова з його інтригами чи жартами. А це завжди приємно. Короче, купила я його “Легенди Львова”, він мені її підписав і я задоволена пішла собі на Вечірню.

Тепер абстрактно про сумне. Є речі, які не можеш зробити з ввічливості. Але невизначеність для х. – це не те саме, що невизначеність для д. І от, коли визначеність стає очевидною – то це як операція з видалення чого-небудь нехорошого. Проте завжди залишаються рубці, навіть через довший час.І хіба що лазерна терапія зможе вирівняти їх і не залишити сліду. Як і любов, яка неодмінно приходить.

Я вам не казала, але здається, мій улюблений колір – жовтий.

А ще люблю осінь за кавуни, виноград, хурму (о, вона жовта) і груші (о, теж ). Зайве казати, що я це все скуповую зараз дуже часто і багато.

І ще що відкрила недавно – їсти домашній сир з виноградом молдавським синім звичайним дуже смачно! А оскільки оксалатна кислота, що є у фруктах, краще засвоюється з кальцієм, що є в сирі, то їсти таке виявляється не то шо смачно,  а навіть і корисно Це я вам точно кажу.

А це фотки по дорозі до дуже гарного місця – залізничних кас. (Від університету Шевченка). Це листя якось так “середньостатистично розупорядковано” розподілене по траві, що просто капець, як гарно!

[View with PicLens]

Хтось пише тут кожен день, хтось раз на тиждень. А я ось не можу так, бо не часто маю настрій писати. Але ось він з”явився і я швиденько це роблю
Зміст такий:
1. Форум.
2. Тернопіль.
3. Вихідні і Львів.

Отже, про форум я писала мало або взагалі нічого, хоча він завжди є приводом, щоб приїхати до Львова з поважної причини:) Усі мої запаси на нього звичайно ж були розтринькані, але зустрінуто було просто неймовірну кількість людей як на 2 дні. Значить, Олег-Надя (мій часом ледве не “другий дім” у друзів), Таня,  Альф,  канєшно Роман, навіть Андрій, як годиться – Василіяни (це ще до 5 імен), Аня (та що ania_babych), Володя, Юрко і під кінець дня – vasylvas
Звичайно, вдень були з на той час зустрінутими на ратуші, хоч буві вітер і бамкав годинник, але фотки вдались Внизу бігали люди – переважно іль турісто або ті, хто одружується. Цікаво за цим спостерігати згори – наче ляльковий театр. А спускаєшся – і ти граєш там само з ними. Добре, якщо завжди тільки себе самого…)
Усе годинники-годинники: навіть у Домі Легенд ми сиділи у кімнаті годинників. Там дуже гарне оформлення, то нема навіть шо описувати. От тільки попасти треба туди, коли поменше людей. Того разу нам щастило. На цих вихідних – взагалі ніяк.
Так добре, що є такий Львів. По-перше, я мала місце, щоб народитися, по-друге, в кожну пору року є за чим до нього їздити. Ну наприклад, літо – гарна погода, тепло, сидіти надворі в кафе чи на літніх терасах у LOKAL’ях, бігати від дощу, гуляти парками, їздити звідти в гори чи в Крехів, вертатись туди з таборів і таке інше. Далі йде осінь: крім форуму – це ще і жовте листя, яке на бруківці виглядає просто самодостатньо, ностальгійний настрій, швидке вечоріння, що завжди додає Львову ТОЇ романтики, і…. ну , не згадаю. Але чого варте лише те листя)) Зима. От якраз зимою як на мене, Львів і набуває своєї чарівності. Принаймні для мене, або для тих, хто любить це місто. Бо коли  Львові сніг, а ти йдеш по центру, а все навколо світиться і це все навколо – це церкви і ліхтарі, а також яка-небудь Дзига чи виставкова галерея, чи Бернардини чи Домінікани, а також коли час – напередодні Різдва або Миколая, то тут навіть нема що говорити, який настрій панує у повітрі. Тут як ніде інакше чекають цих свят і готуються до них. Весна – ну тут найпростіше, бо все весною завжди виглядає по-новому. Тільки от у Львові бажано бувати не зразу на початку, бо багнюки-багнюкиии
Отже, про Львів наразі закінчилось. Всі інші деталі можна знайти в нових піснях.
Далі було весілля брата oksamytka і сестри її чоловіка)) ось як все складно. Весілля було в Тернополі, було весело і гарно, хоч і трошки вже холодно. Церква в Тернополі дуже світла і висока, цим схожа на костел, що мені дуже в ній подобається. І отці там цікаві і веселі. А за молодих – я взагалі рада. Це так добре, коли стається, як плануєш і ні в чому собі не відмовляєш, бо до всього є готовим.
Про Київ наразі розказати справді нічого, бо, в основному, все стається чи в подорожах, чи просто на Заході України.
Але на цих вихідних мене знов затягнуло до Львова:) Звичайно, не просто так. Але навіть коли не було квитків на поїзд, Бог поміг – а саме тим, що поміг добратись о 3й ночі до Львова і навіть зустріти там sladkiy_saharok у зовсім неочікуваному (тільки не для мене) місці. От тоді і почалось: розмови-розмови, сонні і дощові Брюховичі, такий же Львів, але крім того – вигляд зверху в церкві Андрія (реставратор-друг провів мене на риштування, де вони відновлюють фрески), майстерня шоколаааду, де все таке смачне, але ж дорогееее!, побіжно кав”ярні і Пузата Хата:), а ще – магазин парфумів і тихий безлюдний парк біля Високого замку, і жовте-жовте листя… І всі, хто був поруч
Львів добрий тим, що його можна оббігти пішки за день, і то з приємністю, а не як у києві іноді.
На цьому буду закінчувати… Вибачте, що рідко пишу